Зараз значна частина представників вінницької громадської організації «Центурія» — на фронті. Не є виключенням і 25-річний Богдан Романенко, який на початку широкомасштабного вторгнення пішов добровольцем на війну. Зараз він є молодшим сержантом. У війську отримав оригінальний позивний «Так нада».

Ми із загиблим Денисом Бабієм та іншими представниками вінницької патріотичної молоді з перших днів війни поїхали на фронт. Спочатку приїхали до Києва, де об’єдналися із ветеранами «Азову» і представниками громадської організації «Центурія». Брали участь в боях за Мощун та Ірпінь, —  розпочав Богдан Романенко.

Він розповів про епізод під Мощуном. Тоді в сірій зоні вінничанина (разом з кількома іншими бійцями) забули побратими, але все обійшлося. Після оборони столиці Богдан Романенко служив на Запоріжжі, брав участь у звільненні Херсонщини.

Із Малинівки, що на Запоріжжі, виїхали багато мешканців і залишили свійських тварин. Ми врятували козенятко, за яким доглядали — годували і поїли. Коли уїхали, передали свійську тварину іншим бійцям, —  згадує вінничанин.       

Наразі Богдан Романенко служить у ІІІ окремій штурмовій бригаді Сухопутних військ України. Контузію отримав, коли його підрозділ потрапив під щільний танковий і мінометний обстріл.  Раніше Богдан Романенко ходив і у штурми. В зв’язку із нинішнім станом здоров’я вінничанин отримав нові посадові обов’язки, є заступником командира роти із озброєння.

Зброї нам вистачає – і стрілецької, і протитанкової. В бригаді із цим проблем із цим немає. Хоча хотілося б більшого, аби ми швидше вигнали ворога із рідної землі. До речі, я сам мрію збити російський літак , —  зауважує  Богдан Романенко.

Він згадує одну із операцій під Бахмутом, яка пройшла близько місяця тому. Тоді Богдан Романенко перебував у штабі управління боєм. Ворожий підрозділ опинився  у складній ситуації, але здаватися відмовлявся. Тоді комбат надав команду задіяти вітчизняний танк Т-72.

 Після цього росіяни, яким бракувало протитанкових засобів, одразу почали тікати у різні боки, і ми взяли заплановану ворожу позицію. Захопили й полонених, — продовжує Богдан Романенко.            

12 липня цього року, під час відпустки, Богдан одружився. Обраниці Алісі – 26 років.

Ми давно зустрічаємося. Планували одружитися ще перед війною. Але широкомасштабне вторгнення росії вплинуло на наші плани, —  інформує Богдан Романенко.             

Пресслужба Вінницької обласної організації «Центурія»