22 серпня Вінниця проводить в останню путь двох українських воїнів — Михайла В’юна та Артема Захаревича. Обидва Захисники загинули, боронячи Україну від російської агресії. Їхні життя обірвалися ще до 40-річчя.
Михайло В’юн, відомий за позивним «В’юн», присвятив військовій службі близько десяти років. Бойовий шлях він розпочав ще у 2014 році під час АТО/ООС у складі Національної гвардії України. Після початку повномасштабного вторгнення Михайло одним із перших долучився до оборони держави.
Воїн служив у 40-му полку імені полковника Данила Нечая, а згодом став військовослужбовцем 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» «Гвардії наступу». Брав участь у боях на Бахмутському, Харківському та Покровському напрямках.
За роки служби Михайло пройшов шлях від солдата до лейтенанта та обіймав посаду першого заступника командира роти з бойової підготовки. 11 серпня поблизу Білозерського на Донеччині він отримав тяжке поранення. Попри зусилля медиків, 19 серпня серце Захисника зупинилося. Йому було 32 роки.
За мужність і особисту відвагу Михайло В’юн був нагороджений відомчими відзнаками, орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України».
У Героя залишилися дружина, маленька донька, батьки та брат-близнюк, з яким останні роки він також служив пліч-о-пліч.
Прощання з Михайлом В’юном розпочнеться о 10:00 у «Реквієм Хол» за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4. О 11:30 відбудеться панахида у храмі Георгія Побідоносця на вул. Стельмаха, 43-А. Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Артем Захаревич став на захист України у вересні 2025 року. Він служив оператором безпілотних літальних апаратів у складі 60-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
9 серпня 2026 року життя Захисника обірвалося внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Тихе Синельниківського району Дніпропетровської області. Артему було 37 років.
Він народився у Вінниці 18 листопада 1988 року. Після школи здобув професію слюсаря та працював із металевими конструкціями. Рідні й близькі згадують його як доброго, працьовитого та порядного чоловіка. Найбільшою опорою Артем був для своєї матері, яка виховувала його сама.
До війни він мріяв про власну родину та дітей і сподівався повернутися додому після перемоги.
Прощання з Артемом Захаревичем відбудеться о 14:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховання заплановане на 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вінниця схиляє голови перед пам’яттю двох Захисників, які віддали життя за Україну. Вічна пам’ять Героям.
