Подільський декоративний розпис — одна з традицій народного мистецтва Вінниччини, якою раніше прикрашали сільські оселі. Ним розмальовували стіни, печі, комини, а також простір навколо вікон і дверей. Основними мотивами були квіти, рослинні орнаменти, вінки та птахи. Сьогодні народні майстри зберігають цю традицію, переносячи характерні візерунки на папір та інші матеріали. Про це повідомляє Вінницький обласний центр народної творчості.

У першій половині XX століття побілка та розпис хат були звичною частиною життя на Поділлі. Оселі регулярно оновлювали перед великими святами, зокрема Великоднем, Трійцею, Покровою та Різдвом. Особливу увагу оздобленню приділяли напередодні Зелених свят. Оскільки настінні малюнки зазвичай не зберігалися довше року, їх поновлення стало усталеною традицією.

Одним із найхарактерніших елементів подільського стінопису був рослинний орнамент, відомий під назвами «вазон», «дерево», «квітка» або «гільце».

Такі композиції наносили на печі та стіни всередині й зовні будинків. Водночас кожен майстер міг створювати власну інтерпретацію рослинних мотивів. Символ дерева був поширений і в інших видах традиційного мистецтва Поділля — зокрема в розписі писанок, килимарстві, вишивці рушників і гончарстві.

Не менш популярним елементом був квітковий вінок. Залежно від місця розташування та призначення розпису він міг мати форму замкненого кола або видовженої квіткової гірлянди. Часто зображували й птахів серед квітів та листя. Іноді їх розташовували симетрично по обидва боки квітки або деревця. Дослідники пов’язують символіку таких композицій із давніми міфологічними уявленнями.

Додати до обраного

Попри те, що традиційні глиняні хати поступово зникли із сільського побуту, подільський декоративний розпис продовжує жити. Сучасні майстри відтворюють давні орнаменти на різних матеріалах, презентують свої роботи на виставках народного мистецтва, культурних заходах і мистецьких форумах. Так давня традиція Вінниччини зберігається та передається наступним поколінням.