Вінницькі благодійники та художники організували арт-захід для особливих діток та їх матерів. Чотирнадцятеро діток три тижні творили найрізноманітніші сюжети картин, аби довести всім вінничанам, що вони такі як всі.

- Ідея такої благодійної акції виникла дуже спонтанно, я вирішила організувати для п’ятьох діток та їхніх матерів день арт-терапії, в який вони могли б розслабитись і звільнитись від буденних проблем. На мою ідею відразу відгукнулись дівчатка художниці і ми провели перше заняття. Досвід був настільки вдалим, що виникло бажання його продовжити. Моя знайома Ольга Ладова стала нашим спонсором, вона нам купила все необхідне для картин від фарб до кісточок. І ми почали сміливо запрошувати більшу кількість діток, так поступово їх число зросло до 14, – розповідає організатор акції очільник громадської ініціативи «З миру – по нитці» Мирослава Слободянюк. – Відверто кажучи, я сама не очікувала таких успіхів від діток, вони малювали не просто картини, а справжні шедеври.

До акції долучилась депутатка Вінницької облради та засновниця благодійного фонду Людмила Станіславенко. - Я рада бути співорганізатором такого прекрасного проекту, - сказала Людмила Анатоліївна. – Подібний захід проводиться вперше не лише в нашому регіоні, а й в Україні. За допомогою мистецтва ми хочемо подарувати малюкам та їх батькам впевненість у собі, море позитивних емоцій і що найголовніше – сил та натхнення на майбутнє. Участь у проекті беруть неймовірні дітки, які не зважаючи на свою хворобу живуть повноцінним життям й досягають нових вершин. Вони надзвичайно талановиті та наполегливі, спілкуватися з ними легко та цікаво. Я дійсно щаслива бути частиною цього мега-крутого проекту!

Три тижні на заняттях в студії діти творили найрізноманітніші картини, сюжети яких повністю відрізнялись одна від одної, можна було побачити все від зриву на Чорнобильській АЕС до доньки Герміони а допомагали їм в цьому професійні художниці із студії «Mona art hub»  Марина Завальнюк та Анна Борачук.

–  Досвід роботи з особливими дітками був для мене першим. Звісно, в процесі виникали певні труднощі, але ми впевнено їх додали з допомогою мам, які були присутні на занятті. Таким діткам з вадами розвитку арт-терапія допомагає розширити уявлення про навколишній світ, розвинути дрібну моторику рук, дозволяє отримати позитивні емоції, привчитися до творчості, розвинути самостійність та позбутись психологічних меж, страхів (раптом не вийде так, як потрібно), – розповідає Анна Борачук.

У заході взяли участь дітки з синдромом Дауна, аутизмом, ДЦП, різним порушеннями мовного апарату, з вродженою прогерією та епілепсією.

Євгенія Косницька

Євгенія Косницька, 8 рочків. Так як вона наполовину гречанка, то вдома її називають на грецький манер Нія. Має вроджений синдром Дауна.

Це дівчинка – «дюрассел».  Характерна, хитрюля, але дуже ласкава і компанійська.

- Нія дуже любить плавати, стрибати і малювати. А зараз ми почали займатися гімнастикою, і вже знайшли тренера, яка не боїться розкрити її талант. Просто тут потрібно докласти більше зусиль і повірити, що воназможе. Як і кожна, справжня жінка, вона дуже любить ходити за покупками по магазинах. Любить ляльок, красиві сукні, і сумочки, читати з мамою книжки. А ще їй подобається грати в доктора, де вона лікує.  Ось така вона у нас, – пояснює нам мама Женічки Наталя Косницька.    – Такі заходи - це місток між реальністю і стереотипами. Це приклад одних для інших, що з появою дитини з особливими потребами в сім'ї - життя не закінчується.

Маринка Мельник

Мельник Марина, 8 рочків. Хворіє на епілепсію по типу Роланда.

Любить конструктор лего, м’який пластилін, вокал, вигадує настільні ігри і сама малює схему гри, малювання. Має цікаве хобі –  дослідження дельфінів, мріє стати тренером дельфінів та лікувати безкоштовно дітей! Успіх в тому, що вона подолала страх води і самостійно перепливає басейн довжиною у 10 метрів, глибина 5 метрів, навчилась пірнати.

- Найбільша складність, з якою я зіштовхуюсь, це те, що всі хочуть не знати про хворобу, щоб нація була здорова! Тому я активно розказую про хворобу і показую що вона не заразна! Що кожен може надати медичну допомогу при потребі, що епілепсія виліковна при 70% і не варто боятись хвороби, її варто пережити, –  говорить мама Оксана Мельник. –  Дуже важливо розказувати і показувати діток, що вони такі як усі і їм не вистачає толерантності від людей! Дітей варто відволікати від хвороби і маму теж!

Любочка Козак

Люба Козак, 7 років, навчається у 2 класі. Має діагноз - спастичний правобічний геміпарез внаслідок перенесеного вірусного енцефаліту.

- Вона лівша, тому письмо дається важкувато а от малювати любить дуже. У неї мрія намалювати картину про схід або захід сонця. Любить вірші, тварин а надто коней і дельфінів, любить подорожувати. Дякуємо за можливість взяти участь у даному заході, – каже мама дівчинка Анна Ковальчук.

Вовчик Маєвський

Маєвський Вова, 13 років. Діагноз - наслідки білірубінової енцелофопатії (форма ДЦП). Любить все про монстриків, особливо про Чорнобиль. Мріє там побувати.

- Під час таких заходів діти знайомляться із таким невідомим їм навколишнім світом і вчаться жити повноцінно (без тикання пальцем на них і тд). Важко адаптується до незнайомих людей, але вже коли познайомився, то його не зупинити. Хоче знати що, де та коли?? Дуже любить обійматися і ніжитись. Обожнює відвідувати кінотеатр, пікніки, подорожі на авто, – каже мати хлопця Заріна Маєвська. – Також любить ходити з татом в тренажерний зал. Замкнене коло спілкування це одна із бід наших дітей, чужі рідко їх сприймають добре.

Ігор Самойленко

Ігор Самойленко, 14 років, аутизм. Не розмовляє.

Користується альтернативною комунікацією за допомогою картинок. Дуже гарно плаває, їздить на велосипеді. У Спеціальній Олімпіаді отримав перше місце у змаганнях по плаванню.

–  Про труднощі можу сказати реальність така, що якщо нас біля Ігоря не буде його запхнуть в психіатричну лікарню де ніхто не буде гратися ні з альтернативною комунікацією ні з аналізом поведінки. Просто замкнуть десь чи прив’яжуть. Ну і довго так зрозуміло дитина не буде жити. Для мене важливі такі заходи вершу чергу тим, що це знову ж об’єднання навколо існуючої проблематики, підтримка та розуміння, що поруч небайдужі люди, – говорить мама Олеся Самойленко.

Денис Зацерковний

Денис Зацерковний, 12 років, має розлади аутистичного спектру, не вербальний (не розмовляє).

Любить та вміє плавати. У вільний час допомагає готувати на кухні, вміє робити чай, салат, смажену картоплю.

- Так як дитина не розмовляє, виникають складнощі в навчанні, спілкуванні. Частково використовує жестову мову, але в нашій освіті вважається, що жестова мова лише для людей з вадами слуху. І тому навчання майже обмежене, тільки самостійно займаємось цим. Дякую за захід, за можливість показати та прийняти наших діток, – каже мати Дениски Людмила Зацерковна.

Марійка Гнатик

Гнатик Марія, 13 рочків.  Марійка єдина у нашому місті дівчинка з синдромом Дауна, яка навчається у звичайній загальноосвітній школі у п`ятому класі. Весела, запальна та дуже цілеспрямована дівчинка, має безліч друзів та приймає активну участь у громадській діяльності.

- Моя «сонячна» Маша не вважає себе особливою, а її можливості зовсім не «обмеженні». Вона обожнює танці та музику. Вже шість років займається в танцювальній студії «Шахіна». Завдяки наполегливій праці та постійним тренуванням має вже певні досягнення, приймає участь у багатьох культурно-масових заходах, змаганнях, фестивалях, благодійних акціях. Також займається гімнастикою, слідкує за фігурою, тренує прес. Любить гарний одяг та стильні зачіски, вже більше року займається у модельній студії, ділиться досягненнями донька – Тетяна Гнатик. – Своїм прикладом намагається зламати стереотипи та на власному прикладі показати, що недосяжних вершин не існує, потрібно лише чітко сформувати свою мету та наполегливо до неї йти! Такі проекти є дуже важливими і кожний додає нам ще більше сил для того, щоб «стіна неприйняття» рухнула назавжди !

Іринка Хіміч

Химич Ірина, 8 років, з народження хворіє таким синдромом, як «Прогерія Хатчінсона-Гілфорда», тобто передчасне старіння. У вільний час дуже любить малювати , ліпити з пластиліну, складати конструктор Lego та гратися з домашніми улюбленцями: котом, хом’ячком та равликами.

Від самого народження Іринки ми зіштовхуємось з великою кількістю труднощів, а саме в спеціальному дороговартісному лікуванні, спеціальному харчуванні також в спецвзутті.

- Сім років лікували оздоровлювали та купували Іринці все самі за власні кошти допомога була лише від рідних та самих близьких а вже зараз змушені звертатись за допомогою до небайдужих людей бо вже вичерпали свої заощадження, –  ділиться переживаннями мати дівчинки Діна Хіміч, – Завдяки таким заходам суспільство потроху змінюється починає звертати увагу на проблеми особливих діток адже вони дійсно такі як всі вони так само хочуть мати друзів з ними гратися ходити в звичайну школу і гуртки. Особисто що до нас то від колі Іра була показана в деяких проектах , новинах, різних телевізійних програмах то вже на Іру не тикають пальцями і не тікають коли дитина підходить щоб погратись. Це дуже боляче коли твою дитину не хочуть брати в гру інші дітки. Нажаль в нас дуже жорстокий світ і люди озлоблені .

Даня Дякун

Даня Дякун, 6 рочків, у нього затримка мовного і психічного розвитку. Раніше йому лікарі приписували ДЦП, але через плідну працю матері той діагноз відмінили. Варто відмітити, що Даня прийомна дитина, його з братиком мама забрала з дитячого будинку

- Я забрала його з дитячого будинку у 2.4. він не вмів ходити, самостійно стояти, не просився в туалет, не міг їсти твердої їжі, не розумів звернення до себе, не говорив. Тепер майже все налагоджено, поки погано говорить і є невелика затримка. Даня дуже радісний і сонячний. Неймовірно контактний і любить спілкуватися. Його люблять у всіх колективах. Я хочу, щоб завдяки таким проектам наших дітей помітили і запросили у своє коло інші діти, щоб наші діти жили і розвивались на рівних з іншими, – розповідає про свого хлопчика Юлія Дякун.

Артем Карвацький

Артем Карвацький, 6 років, синдром Дауна.

Артeмчик ходить до садочка, два рази на тиждeнь займається з логопeдом-дeфeктологом. У 4 роки почав говорити, спочатку цe були окрeмі слова, зараз вжe формує прості рeчeння з 3-4 слів. Знає більшe 20 віршиків, при чому пам'ятає всі.

– Труднощів є багато, але  більш за все мeнe вимотує збір документів, наприклад, на реабілітацію або в ІРЦ, бо лікар педіатр нe знає, що потрібна виписка, а нe картка медична, і так постійно. Дуже боюсь, що буде після того, як настане школа, що робити, – додає мама Артемчика Ірина Варчук. –  Заходи такі потрібні, бо таким чином звичайні люди вчяться бачити людину, дитину, а нe діагноз. Наприклад, мeні нe потрібно, щоб мого Артeма любили, що б його навчилися приймати таким, який він є. Як тільки будe прийняття, будe всe іншe - і повага, і навіть любов.

Нікіта Кубар

Кубар Нікіта,  6 років, з народження має діагноз аутизм.

–  Ми вчимося в звичайній школі, нас дуже гарно прийняли. Нікіта дуже активний хлопчик -  це моя ініціатива. Він читає, пише, додає і віднімає, але це все давалося нелегко, це важка щоденна праця по різним методикам, які я знаходила звідусіль. Микита ходить в художньо студію, займається атлетикою. Активно бере участь в різних заходах, виставках. У школі зробили персональну виставку його картин, брав участь в спец-олімпіаді. Більше всього він любить машини, знає всі марки, малює їх. Скажу чесно труднощів багато, діти з аутизмом не піддаються стандартним формам навчання, яким навчають у школі, у них інше сприйняття, зараз можна знайти такі методики, але всі вони не безкоштовні, –  розповідає мати хлопчика Вікторія Кубар, –  Велике дякую організаторам заходу, завдяки таким проектам люди дізнаються про наших дітей, і про те, що  вони такі ж як усі!

Андріко Комплетов

Андрій, 6 років, синдром Дауна.

–  У вільний час грається машинками, в м'яча, дивиться мультфільми, любить допомагати на кухні. На успіхах ми не наголошуємо, ми живемо «тут та тепер» й насолоджуємося цим. В нас не виникає труднощів в звичайному житті та з прийняттям в соціумі. Наші труднощі полягають у тому, що у Вінниці освіта дітей з особливими освітніми потребами знаходиться на досить низькому рівні, особливо не вистачає знань та підтримки в дошкільній освіті, фахівці не мають навичок працювати в команді та включати дітей в освітній простір, не існує міської програми. Багато викликів саме в цьому напрямку у батьків та фахівців, які потрібно долати разом, – розповідає мама Оксана Комплетова.

Ангелінка Гулевата

Ангелінка, 9 років, має вроджений аутизм.

Відвідує малювання, захоплюється вивченням англійської мови, навчається в 4 класі у звичайні школі.

–  Наша головна проблема, що Ангелінка дуже замкнена й важко  знаходить контакт з людьми,  через це важко з навчанням. Для неї такі заходи особливо важливі, адже вона вчиться на них довіряти не знайомих людям і розкривати свої таланти, – говорить мама Наталля Гулевата.

Діма Драган

Діма Драган 11 рочків, має вроджений аутизм.

- Ми багато чим займаємся ходимо на гімнастику, в басейн, і на гуток малювання, а зараз навіть почали вивчати програмування, – розповідає мама Олена Драган. – Такі заходи необхідні для того, шоб дітки більше повірили в себе і мали якомога більшу кількість друзів.

Наступним етапом заходу буде виставка картин та знайомство з учасниками, а саме  15 грудня о 17.00 за адресую Пирогова 112а в презентаційній залі «Кабінет», чекаємо всіх бажаючих.

Соломія Романова