Путівник по найцікавішим куточкам Вінниччини

Ви вже бували у найкомфортнішому для проживання місті України? Щоб сповна відчути його гостинність пропонуємо відвідати ставку Адольфа Гітлера, кілька військових музеїв, бетонний бункер та моторошні підземні об’єкти. А очам та серцю дайте відпочити біля найбільшого у Європі плавучого фонтану, у палацах та храмах.

ДОРОГОЮ ДО ВІННИЦІ

Якщо їхатимете з Києва на авто, то частина дороги проляже вже прописаним маршрутом через Житомир та Бердичів. Далі можна завернути у село Глухівці на глиняний кар’єр. Потім до кафе-музею "Трофейна база", яке розташовується на території військового містечка, поруч з 48 арсеналом Міністерства оборони. Його заснував колишній військовий, відповідно така і тематика його оформлення та невеличкої, проте цікавої, експозиції.

Глиняний Кар’єр у Глухівцях

За 8 кілометрів до Вінниці, заїжджаємо у село Стрижавка. Саме тут під час Другої Світової, у 1941-42 роках, збудували ставку Адольфа Гітлера "Werwolf" (Вовкулака). Фюрер бував тут тричі. В сумі, 156 днів. І, як стверджують його біографи, на жодній зі свої ставок він не перебував довше. Споруджували Werwolf німецькі будівельні компанії. Важкі роботи виконували полонені, котрих після завершення будівництва розстріляли. За різними даними від 4 до 14 тисяч осіб. Наземна частина комплексу являла собою 81 дерев'яний будинок (будинки фюрера, офіцерів, служби безпеки, керівників збройних сил, секретарок, преси, прислуги; лазня, перукарня, телефонна станція, спортивна зала, готель та ін.). Підземна – 3 залізобетонних бомбосховища з товщиною стін від 2,5 до 4,5 м. Востаннє Гітлер прибув до ставки у вересні 43-го. З вересня це вже був штаб армій групи "Південь". Зруйнували її нацисти під час відступу у березні 44-того. Коли радянські війська захопили ставку, то неушкодженими були лише три бункери. Потім німці їх відтіснили і висадили базу в повітря, використовуючи авіаційні бомби. Вибух був таким потужним, що величезні шматки бетону розлітались на десятки метрів. Власне, станом на зараз ставка і представляє собою розкидані серед лісу шматки бетону. Проте місце досить-таки заряджене історією, міфологією та навіть містикою, про яку розповідатимуть інформаційні стенди, а за бажання і екскурсоводи.

Залишки бункерів на території ставки Werwolf. Фото з mir-mak.livejournal.com

Також у Стрижавці є приватний військовий музей, що його в приміщеннях колишнього дитячого табору відкрили ентузіасти-колекціонери. Його чудовою особливістю є те, що до експонатів можна доторкнутися. Наприклад, вам дадуть потримати в руках кулемет МГ, автомат ППШ та націлити у повітря зенітну установку. А ще там хвалять "партизанську кухню" в їдальні. Фірмова страва у них – сало з медом.

Приватний військовий музей. Фото з yareyka.livejournal.com

У Стрижавці є ще і чималий гранітний кар’єр, проте невідомо як там з доступом. Маючи час та натхнення, можна заїхати до села Стара Прилука, де так-сяк зберігся палац Мерінгів (ХІХ ст). Кажуть, останній власник, Сергій Мерінг, який у 1918-тому, при гетьмані Павлу Скоропадському, встиг майже два місяці побути міністром торгівлі й промисловості Української Держави, перебудував його так, аби той зовні був схожий на Маріїнський палац у Києві.

Палац Мерінгів. Фото з mr_brut.livejournal.com

Було б добре аби пощастило потрапити і всередину та подивитись на еклектичні, часом східного мотиву, деталі інтер’єру та декору, які збереглися. Нині у палаці школа-інтернат.

Інтер’єр палацу Мерінгів. Фото з andy_travelua.livejournal.com

Вже на самій околиці Вінниці (49°16'17"N 28°29'36"E) серед лісу захований закинутий командний пункт 43-ої армії Ракетних військ стратегічного призначення. Від нього правда, зберігся лиш бетонний бункер, деякі моторошні підземні коридори та рештки інших службових і оборонних споруд. До слова, з іншого боку міста, теж на околицях, в селі Якушинці, є ще закинуті та підтоплені пускові ракетні шахти.

Ракетна шахта у Якушинцях. Поруч іще три таких. Фото з all-ukraine.livejournal.com

НАЙКОМФОРТНІШЕ МІСТО

З 2015 року – Вінниця – майже чотирьохсоттисячний обласний центр на річці Південний Буг очолює список найкомфортніших для проживання міст України. Чимало принад тут є і для туристів. Є красивий центр, парки та музеї (дивіться нижче інтерактивну карту Вінниці). Про деякі з них далі йтиме мова докладніше. [googlemaps https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1zlLHnLzP8_U_fCZdwppKuBuaANc&w=…; У Вінниці народився та жив Михайло Коцюбинський і в його будинку тепер музей. Також у місті є музей-садиба видатного лікаря Миколи Пирогова, що включає в себе будинок, де він жив, аптеку-музей, парк та церкву-усипальницю, в якій покоїться його забальзамоване тіло.

Будинок, в якому мешкав Микола Пирогов. Фото з mir-mak.livejournal.com

Є ще цікавий "Авто-мото-вело-теле-фото-радіо-музей", де зібрана чимала колекція ретротехніки. Тут теж можна до всього торкатись, посидіти за кермом раритетних автомобілів, послухати патефон та одягнути військову форму.

Частина експозиції авто-мото-вело-теле-фото-радіо-музею. Фото з mir-mak.livejournal.com

Також є Музей вінницького трамваю, що знаходиться на території діючого депо, тож на екскурсію варто записатись заздалегідь. До слова, частина трамваїв, що курсують містом переїхали у Вінницю зі швейцарського Цюриха. Там вирішили оновити рухомий склад, а старі трамваї безкоштовно розіграти на тендері, який виграла Вінниця. Приємною особливістю є і те, що у трамваях є wi-fi.

Ті самі швейцарські вінтажні трамваї. Фото з travelluxtour.info

Є цікавий музей Повітряних сил Збройних сил, де можна зблизька розглянути військову техніку, винищувачі та гелікоптери. Він знаходиться на території діючої військової частини, тож про екскурсію слід домовитись заздалегідь (+380 43 259 61 90). Тут є також Музей воїнів-афганців, який розмістили в одній із споруд-візитівок Вінниці – 28-метровій водонапірній вежі (1911 року). Від вежі можна прогулятись до так званої "Панорами", звідки відкриваються чудові краєвиди на Буг та церкву Ксенії Петербурзької яку переобладнали із будівлі першого вінницького водогону.

Водонарірна вежа. Фото з mir-mak.livejournal.com

У історичному центрі міста під назвою "Мури" варто побачити бароковий Спасо-Преображенський собор (1758), залишки колишніх фортифікацій та костел Святої Діви Марії (1746). Найцікавішою для туристів атракцією нінішньої Вінниці все ж є плавучий фонтан "Roshen" на однойменній набережній. Спорудили цю принаду за рахунок Фонду Петра Порошенка. Тоді ж реконструювали і набережну. Фонтан, довжиною майже 100 метрів та шириною у 10, є найбільшим у Європі. Висота його струменів сягає понад 60 метрів. Світлозвукові шоу збирають біля нього тисячі людей і зараз проводяться щодня. Точний графік можна дізнатись на офіційному сайті. У вихідні дні ліпше прийти трохи завчасно і спробувати зайняти місце навпроти центру.

Музично-світлове шоу у виконанні фонтану "Roshen". Фото з fountainroshen.com

ДРУГИЙ ДЕНЬ

З Вінниці є чимало варіантів для продовження маршруту наступного дня. Наприклад, варто поїхати у село Вороновицю до палацу Горохольських (1770 року). Цікавою його деталлю є те, що у оздобленні інтер’єрів використані скульптурні елементи у вигляді черепів тварин. Всередині розташували музей авіації ім. Олександра Можайського, який прожив тут сім років і є, як кажуть, винахідником першого у світі літака. Якщо вас не надто цікавить сам музей, то варто зайти аби оглянути інтер’єр палацу.

Палац Горохольських. Фото з andy_travelua. livejournal.com

Далі можна заїхати у Немирів, що його жартома називають горілчаною столицею України. У мережі навіть можна знайти поодинокі відгуки про екскурсії на відомому горілчаному заводі, на місці якого у 1872-гому році була заснована невеличка гуральня Георгія Строганова. Проте дізнатись як їх організовують у нас не вийшло. Окрім заводу в Немирові є ще багато цікавого. Є там палац Щербатових, збудований у 1894-тому році Юзефом Потоцьким. Названий він на честь Марії Щербатової (дочки Строганова), якій він дістався у спадок. Також варто оглянути унікальний паровий млин-електростанцію збудовану чеськими майстрами ще у 1905-тому році.

Паровий млин. Фото з andy_travelua. livejournal.com

Далі варто зупинитись у Сокілець біля химерних руїн водяного млина. В селі Печери цікаво оглянути каплицю-мавзолей Потоцьких, збудований за проектом відомого архітектора Городецького на замовлення Костянтина Потоцького у 1904-тому році. Написи та елементи оздоблення каплиці можна роздивлятись добру годину. На правому березі Південного Бугу можна оглянути дерев’яну церкву Різдва Богородиці (1764 року).

Костел-мавзолей Потоцьких. Фото з m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Звідти прямуємо до Тульчина помилуватись "подільським Версалем". Розкішний палацовий комплекс Станіслава Потоцького проектував, у 1781 році, французький художник, будівельник і механік Жозеф Лакруа. На той час він міг скласти гідну конкуренцію палацам Європи. Зараз у тут розміщене училище культури. Ведуться роботи з реконстукції комплексу.

Палац Потоцьких у Тульчині. Фото з mr-brut.livejournal.com

Із Тульчина можна заїхати у селище Брацлав з кількома храмами, старим єврейським кладовищем, закинутим пивзаводом та руїнами водяного млина. До всього, у місті поховали цадика Натана Штернгарца – засновника брацлавського хасидизму. Штернгарц був учнем знаменитого цадика Нахмана, похованого в Умані.

Єврейський ціинтар на пагорбі. Видніється дах ГЕС та закинутого млина. Фото з andy-travelua.livejournal.com

Аби не їхати взворот у Київ тією ж дорогою, можна з Брацлава поїхати через Гайсин до Умані, при бажанні завітавши у "Софіївку", а далі їхати "одеською" трасою. Якщо буде час можна звернути у селище Буки, до гранітного каньйону на Гірському тікичі, який називають "черкаською Швейцарією" через майже кілометр високих скелястих берегів та численні водоспади.

Букський каньйон. Фото з siv2203.livejournal.com

НА ЩО ПОТРІБНІ ГРОШІ?

У Вінниці чимало готелів на будь-який смак і кишеню. Є хостел (від 130 гривень). Квартири подобово від 200 гривень. Є чимало кафе та ресторанів. Кави радять попити у кав’ярні-музеї "Панъ Заваркінъ та синъ". Вартість квитків у музей Повітряних сил Збройних сил, приватний військовий музей, "Авто-мото-вело-теле-фото-радіо музей" 20 гривень.

Панорама Вінниці. Фото з urban.vn.ua

Зайти у вежу коштує 5 грн. Відвідати "Вервольф" та садибу-музей Коцюбинського можна за 10 гривень (з екскурсією 40 гривень). Екскурсія ставкою Гітлера коштуватиме 50 гривень. Вхід на територію музею-садиби Пирогова – 6 грн. Вхід до його будинку – 40 грн, до усипальниці – 20, до музею-аптеки – 15. Дітям вхідні квитки вдвічі дешевші.

ЯК ДОЇХАТИ?

Увесь маршрут на власному авто складе понад 700 кілометрів. Аби повноцінно оглянути усі пункти потрібно все ж три дні. Якщо їдете на вікенд, то чимось доведеться знехтувати. Пам’ятайте, що дороги не завше хороші, швидше і комфортніше буде їхати довше трасою, ніж короткими шляхами між селами (зокрема, мова про відрізок Печера – Тульчин). Якщо ви поїхали не на власному авто, і весь маршрут не проженете, то можна принаймні виїхати у Стрижавку першого дня, а наступного, наприклад, в Тульчин, з яким є непогане автобусне сполучення. Зі столиці зранку зручно виїхати електричкою "Київ – Жмеринка" (№ 861) за 47 гривень о 8:09 (в дорозі 3 годин 24 хвилин). За 160-220 гривень з Києва можна за дві з половиною години дохати на одному з потягів Інтерсіті (№761 о 6:11 та № 747 о 6:53). Також поїзди ходять з Одеси, Хмельницького, Чернігова, Івано-Франківська, Дніпра, Тернополя, Львова, Шостки, Херсона, Миколаєва, Луцька, Маріуполя та ст. ім. Шевченка. Попутка на BlaBlaCar коштуватиме від 120 гривень. Автобусом від 140 гривень і 4-5 години в дорозі. Захар Колісніченко, спеціально для УП.Життя