Сергій Жадан – багатогранний митець та знавець української культури, який пише глибокі й водночас сміливі тексти, грає рок-н-рол, перекладає класиків та «проклятих» поетів та чудово знається на сучасному українському мистецтві. І не зважаючи на усі свої таланти, перш за все відносить себе до літературного середовища – автор, зокрема, поетичних збірок «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів», «Псалом авіації», п'єси «Хлібне перемир'я», роману «Інтернат», а також романів «Ворошиловград» і «Месопотамія», які були перевидані в оновленому оформленні видавництвом Meridian Czernowitz.
27-28 січня митець перебував у м. Вінниці, де разом зі своєю групою «Жадан і Собаки» протягом двох днів ділились із публікою харківським драйвом, квінтесенцією гумору та гостросоціальними темами.
Вінничани та гості міста також мали змогу придбати книги автора, взяти автографи та сфотографуватись із улюбленим письменником.
Нам вдалося поспілкуватися із Сергієм та у ході нашої розмови ми більше дізнались про ставлення письменника до мистецтва, літератури та української культури загалом, а також не оминули військової теми та волонтерства:
- Сергію, скажіть будь ласка, у чому найвища цінність письменника у наш час?
- Переконаний, що письменник може фіксувати якісь речі, які не встигають читачі. Вони (читачі -ред.) звикли давати оцінки. А ми, письменники, так чи інакше працюємо з наративами, які для нас є звичними. Ми звикли складати думки до купи, комусь це вдається краще, а комусь гірше. Але, тим не менш, доки є читацька аудиторія – допоти буде затребувана література й необхідні українські письменники.
- А на які теми Вам складно, у даний період, писати?
- На мою суб'єктивну думку, митцям зараз в принципі складно писати……занадто сильна, жорстока реальність, яка вимагає певного дистанціювання, все навалюється – і ти не встигаєш відійти морально та емоційно. Важко, але дуже потрібно писати для українських читачів, і, що важливо, закордон теж необхідно поширювати нашу літературу, аби про нашу культуру знали та чули. Наративи нашої нації повинні звучати, особливо зараз, коли Європа та увесь світ об’єднались навколо ситуації в нашій державі. Письменники у цьому випадку можуть бути модераторами-провідниками, які можуть щось пояснити більш доступно, аніж скажімо представники політикуму, які все-таки говорять часто більш закамуфльованими, загальними фразами.
- А що Вас надихає, що не дає занепасти у такий важкий час, адже,згідно кількох досліджень, творчі люди досить емпатичні та можуть гостро реагувати на ті чи інші обставини/новини.
- Мене зараз надихають наші ЛЮДИ. Українці та українки, які ось уже з 2014 року протистоять жорстокому ворогу і ведуть боротьбу за майбутнє наших дітей. Вони Герої! Таку силу духу та волі має не кожен. Саме спілкування та волонтерська допомога таким особистостям змушує мене рухатись вперед.
- Про волонтерство. Якщо не помиляюсь, Ви уже відправили 117 автівок на передову. Скажіть будь ласка, коли зі своєю командою оголошували збір, чи очікували Ви, що вам відносно швидко вдасться зібрати необхідні суми?
- 117 автівок – це лише ті, які ми почали рахувати з серпня. До серпня також надсилали, але на загал не афішували. Але чесно кажучи, я думав, що збиратимемо швидше. Окрім машин, нам вдається закупити ще на дрони, тепловізори та іншу необхідну техніку та речі для наших захисників. Ми інколи навіть не встигаємо вести облік придбаного та надісланого, адже запити постійні. Ми не ставимо за мету вести облік – для мене головне – знайти, придбати необхідне і якнайшвидше доставити у гарячу точку країни.
- Уже зараз дуже багато людей говорять, що після Перемоги вони подорожуватимуть Україною, у ті міста, в яких ніколи не були, аби дізнатись більше про свою Батьківщину та мальовничі куточки. Серед фаворитів щодо майбутніх відвідувань і Ваше рідне місто – Харків. Тож які місця українці повинні відвідати у цьому мальовничому місті-героєві?
На мою суб’єктивну думку, Харків треба побачити і зараз, щоб розуміти, в яких масштабах там відбувається усе насправді. А взагалі, поки що зарано говорити про подорожі, адже бої досить жорстокі по всій лінії фронту, багато втрат. Нам потрібно спочатку Перемогти, а потім думати про подорожі з родиною та друзями.
Але, мені насправді дуже подобається, що українці уже зазирають у майбутнє, будують світлі плани. Думаю, після перемоги українці приділять більше уваги вивченню власної культурної спадщини – у мене це вселяє віру й надію, що ми зростатимемо, як нація.
Тут варто ще також згадати про «Укразалізниця», яка є символом цієї війни, адже працівники цієї установи працювали у перші дні повнамасштабної війни 24/7 і продовжують працювати у такому ж режимі – вони об’єднують країну, і в їх планах, на скільки я бачу, є прокладання шляхів у ті регіональні містечка, які раніше почувались "забутими" і "далекими" від міської інфраструктури, і на мою думку, - це прекрасна ініціатива і я повністю підтримаю даний проєкт.
