У приміщенні Вінницького підприємства Українського товариства сліпих (УТОС) пройшла літературна зустріч «Допоки ми і після нас». Вона була присвячена пам’яті незрячих поетів: представників Вінниччини Володимира Забаштанського і Василя Клімішина та львів’ян Тетяни Фролової і Миколи Красюка. Загалом було презентовано 19 творчих номерів. Смачний глінтвейн, печиво, смаколики органічно доповнили поетичні рядки й пісні.
Учасники заходу декламували поезії незрячих авторів. Деякі вивчили їх напам’ять, інші користувалися записами зі шрифтом Брайля. До речі, в бібліотеці підприємства є багато книг із його використанням.
Одну із пісень Миколи Красюка, відому в усьому світі «Галичаночку», виконали у живому музичному супроводі. Прослухали запис Тетяни Фролової, яка співала в ансамблі «Струмочок» (Львів). А також запис номеру капели незрячих бандуристів «Карпати», що виконувала композиції Миколи Красюка.
Незряча поетеса Раїса Воловик декламувала вірші Володимира Забаштанського, на зустрічі з яким колись була. Жінка складає власні поезії, висловлюючи у них емоції, думки, переживання. До смерті першого чоловіка Раїса не наважувалися читати їх перед слухачами. Нині це робить залюбки. Має в творчому доробку близько двох десятків віршів. Каже, що інвалідність – не вирок, а виклик долі.
-Мої вірші, можливо, трохи недосконалі. Адже я ніде цьому не вчилася. Якщо мене щось вразило в житті, намагаюсь викласти це на папері, – каже Раїса Воловик. – Поетичних збірок у мене немає, я ніде не друкувалася, але пишу про людей і для людей. Записую вірші сама, адже володію шрифтом Брайля. Переважно це лірика, переживання про людські долі.
Зустріч була приурочена до Міжнародного дня білої тростини (саме із нею ходять незрячі). Він відзначається 15 жовтня, аби звернути увагу на ситуацію із дотриманням прав людей із інвалідності по зору, повідомляє пресцентр УТОС.
-До Дня білої тростини ми хотіли нагадати незрячим вінничанам, що вони не обділені увагою. Творчість таких людей потрібна, вона житиме десятиріччями, – розповіла керівник гуртка художнього читання підприємства УТОС Оксана Войтко. – До нашого гуртка входять працівники підприємства, а також члени обласної і міської організацій УТОС. Намагаємося охопити якомога ширше коло творчих людей.
Художній керівник клубу підприємства УТОС Наталія Слюсарчук була ведучою зустрічі.
-Люди живуть, допоки їх пам’ятають. Незрячі автори писали вірші і думали, що буде після них. Ми не лише про них згадуємо, але й використовуємо їхню поезію у творчих програмах. Приміром, днями проводили концерт у Жмеринці. Раніше виступали на протезному заводі, на фестивалі у Залізному Порту тощо, – повідомила Наталія Слюсарчук.
З метою підтримки культурного життя і дозвілля інвалідів по зору на базі Вінницького УТОСу регулярно влаштовують концерти і творчі вечори. Тому підприємство стало оазою культурного життя для таких людей зі всього регіону.
-Культурне життя Вінницького УТОС перебуває на гідному рівні завдяки підтримки обласної влади. Серед іншого, вона працевлаштувала сім незрячих, які працюють на нашому підприємстві у спеціалізованій бібліотеці, із аматорськими творчими колективами тощо, – сказав директор Вінницького підприємства УТОС Костянтин Ільніцький.
