Сьогодні, 31 липня, в молодіжному центрі «Квадрат» пройшов круглий стіл присвячений проекту «Джеря. Написання сценарію».

На початку зібрання ініціатор проекту і режисер фільму Ірина Правило подякувала всім присутнім за небайдужість до їхнього починання, зазначивши, що зараз робляться перші кроки по написанню сценарію і всій команді дуже важлива будь-яка фахова допомога.

З Вінниччиною режисерка познайомилася під час презентації фільму «Моє дитинство», адже, на її думку, саме розміщення регіону дуже кінематографічне. Глядачам продемонстрували фрагмент авторського фільму пані Ірини «Мужицький ангел» за твором С.Васильченка, який власне входив до трилогії «Моє дитинство».

Вкотре відповідаючи на питання, чому саме Джеря? Режисер зазначила, що майбутня стрічка про людину, що народжується вільною духом, опиняється в ситуації, коли за неї хтось щось вирішує. Нечуй-Левицький створив архетип українця, який відчуває, що воля - це найцінніша річ. І зараз ми проживаємо подібну ситуацію, коли хтось хоче нав'язати нам чужу волю.

«Ми мусимо створити на екрані світ, що був би актуальним для сучасника, не застиг в якійсь музейній статичній монументальності».

На Вінниччині автори сценарію шукають живі, не музейні локації , що допомогли б перетворити літературу в кіно, шукають типажі, реквізит. Режисер прагнула почути думку, які фактури і настрої потрібно буде відтворити в фільмі, колористику, символіку, обряди.

Заступник департаменту культури Вінницької ОДА Валентина Троян зауважила, що сам факт існування вітчизняного кіно — вагомий здобуток, а екранізація кінокласики вкрай необхідна. Також посадовець запропонувала творчій групі співпрацю з трупою театру Садовського, адже типажі майбутніх героїв кінострічки будуть шукатися передовсім серед професіоналів.

 Представник Вінницького центру народної творчості Володимир Титаренко погодився з авторами стосовно вибору локацій, бо, з його слів «Вінниччину може не полюбити тільки той, хто тут не був».

Етнограф зауважив, що нам, певно, потрібно дивитися на свою спадщину ніби зі сторони, бо тільки вірменин Параджанова зумів розгледіти щось особливе в нашій культурі і зробити це надбанням світової культури.

Викладач Вінницького педуніверситету Оксана Пойда озвучила власне бачення головного героя стрічки: людина виняткових здібностей, освічений (на той час серед кріпаків було лише 2% письменних людей), людина волелюбна, що не стала жертвою обставин, не скорилася, лишилася порядною, яка не може змиритися з тим, що хтось керуватиме її життям.

Щодо аудіосупроводу майбутньої стрічки, то на круглому столі згадувалося село Сосонка Вінницького району, де ще років 10 тому мешкали виконавиці традиційних подільських голосінь.

 Ще один співробітник центру народної творчості Сергій Бугай розповів, де є локації, схожі на описані в творі Нечуя-Левицького, пейзажі, архітектура, цукроварні.

Представниця центру історії Вінниці висловила жаль з того приводу, що у місті фактично не збереглися споруди ХІХ століття, які б могли бути тлом, хіба один з корпусів лікарні ім. Ющенка, але подібні об'єкти є в Гайсині. В якості варіантів можливих локацій фільму називалися:

• Собарів;
• подвір'я Святомикольської церкви (м.Вінниця);
• храм села Тропова;
• автентичний палац в селі Мала Ростівка Оратівського району;
• село Покутино Шаргородськго району;
• урочище в Буші і навіть бункер під військовим шпиталем.

Історик і етнограф Віктор Косаківський звернув увагу авторів фільму «Джеря» на проблеми з автентичними зразками одягу кінця ХІХ ст.

Загалом у ході спілкування на засіданні круглого столу у авторів почало викристалізовуватися не лише режисерське, а й операторське та художнє рішення майбутнього фільму. Наступним етапом стануть виїзди на натурні зйомки.