У 72-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні вінничани поклали квіти до Меморіалу слави. Мешканці та гості міста прийшли на центральну площу, аби вшанувати пам’ять людей, які загинули під час військових подій.

У вівторок, 9 травня, містяни спілкувалися з ветеранами та дарували квіти ветеранам, які були учасниками Другої світової війни.

[gallery columns="1" size="full" type="slideshow" ids="124596,124597,124598,124600,124602,124603,124604,124605"]

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Вiнницi пiд чaс заходів до Дня Пeрeмоги прaвопорядок зaбeзпeчують 300 полiцeйських

85-річна Катерина Бартиш розповіла, що у День перемоги вона згадує про своїх рідних, які загинули на війні. Жінка повідомила, що з 12 років була у партизанському загоні та дивом не загинула від рук фашистів.

- Для мене 9 травня це день радості разом зі смутком, - зауважила Катерина Петрівна. – На війні я втратила трьох братів, один з них також був партизаном, а двоє загинули на фронті у Тернополі. Також нам спалили хату, адже ми жили посеред лісу, а в нашому домі був партизанський штаб.

[gallery columns="1" size="full" type="slideshow" ids="124606,124607,124608,124609,124610,124611,124612,124613,124614,124615"]

Жінка розповіла, що одного разу її зловили німці та знайшли у кишені листівку, після чого дівчинку нещадно побили.

- Тоді мені зламали ніс та руку, -поділилась спогадами жінка. – Я нічого не говорила, мене продовжували бити, а потім коли  втратила свідомість викинули на вулицю. Врятувала сусідка, яка підібрала мене, занесла до сараю та впродовж двох місяців доглядала.

[gallery type="slideshow" size="full" ids="124616,124618,124619,124620,124622,124623,124624,124625,124626"]

Вшанувати пам’ять загиблих та поспілкуватися з ветеранами прийшла депутатка Вінницької обласної ради та голова благодійного фонду Людмила Станілавенко. Депутатка зазначила, що 9 травня – ця свято, яке відзначають зі сльозами на очах.

- Сьогодні на площу прийшли ветерани, молодь та зовсім юні вінничани, - сказала Людмила Станіславенко. – Спілкуючись з ветеранами я почула багато спогадів про війну. Кожна історія вражає своїм героїзмом. Ми повинні пам’ятати про подвиг, який здійснили наші бабусі та діди 72-ох років тому, адже тоді на захист своєї неньки ставали не лише дорослі, а й діти. Ми у неоціненному боргу перед нашими прадідами та хлопцями, які нині боронять Україну на Сході, адже саме завдяки ним сьогодні біля наших домівок не лунають вибухи.

[gallery type="slideshow" columns="1" size="full" ids="124627,124628,124629,124630,124631,124632,124634,124635,124636,124637"]

Віктор Степанович Шакілович поділився спогадами та розповів, що для нього означає слово перемога.

- Мені важко відповісти на питання, що для мене означає цей день, - сказав Віктор Степанович. – Перемога – це перемога. Я дитина війни й тоді жив у великому місті – Ростову на Дону. Я пам’ятаю, як повз нас вели полонених. Це був липень місяць, спека неймовірна і ми маленькі хлопчики носили їм воду, щоб ті втамували свою спрагу, а коли відступали ходили дивитися чи немає німців.

[gallery type="slideshow" columns="1" size="full" ids="124638,124639,124640,124641,124642,124643,124644,124645,124646,124647"]

Колишній військовий повідомив, що переїхав до України більше 30 років тому. Після демобілізації він оселився на Вінниччині.